Вторник, 20 Март 2018 14:15

Юрій Віталійович Луценко - прокурорская правда о генпрокуроре

Загрузка...


Юрій Віталійович Луценко

СПРАВКА САЙТА  ПРОКУРОРСКАЯ ПРАВДА  http://prokurorska-pravda.today 

Ю́рій Віта́лійович Луце́нко — народився 14 грудня 1964 року, в місті Рівному. Український державний політик, та громадський діяч. Народний депутат України. Лідер партії «Народна самооборона» - з 1999 по березень 2012 року. Одружений, його дружина Ірина Луценко є народним депутатом від фракції "Батьківщина". У подружжя двоє синів — Олександр і Віталій.
Батько відомого політика — Луценко Віталій Іванович (1937—1999), перший секретар Рівненського обкому КПРС, потім народний депутат України від Комуністичної партії України, секретар ЦК КПУ, заступник голови асоціації «Рівнеагробуд». 
Мати— Жук Віра Михайлівна (1936—2000) ветеренарний лікар.
Юрій Віталійович у 1989 році закінчив факультет електронної техніки Львівського політехнічного інституту. За фахом - інженер електронної техніки.
Трудову діяльність розпочав майстром дільниці Рівненського заводу "Газотрон". Був начальником технічного бюро цеху, головним конструктором.
У 1994 році призначений заступником голови Рівненської обласної ради народних депутатів, пізніше очолив комітет економіки Рівненської облдержадміністрації.
З вересня 1997 року по вересень 1998 року - заступник міністра у справах науки і технологій України.
Починаючи з 1998-1999 років був помічником прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка, в 1999-2000 роках - помічником-консультантом народного депутата Олександра Мороза.
Вже з 1996-2006 роки перебував у лавах Соцпартії України (СПУ), два роки був секретарем її політради, з 2003 року очолював Союз молодих соціалістів.
З кінця 1990-х років Луценко був активним борцем з режимом президента України Леоніда Кучми. З грудня 2000 року - співголова акції "Україна без Кучми", що супроводжувалася серйозними сутичками маніфестантів з правоохоронцями.
Під час "помаранчевої революції" 2004 року був активним прихильником Віктора Ющенка і одним з організаторів майдану, в листопаді 2004 року - січні 2005 року входив до Комітету національного порятунку.
До лютого 2005 року був головним редактором тижневика "Грані плюс".
4 лютого 2005 року Луценко отримав пост міністра внутрішніх справ, ставши першим в історії України цивільним керівником МВС. 
З лютого 2005 року по грудень 2006 року входив до складу Ради національної безпеки і оборони України, з червня 2005 року був членом Антикризового центру.
Восени 2006 року в ЗМІ з'явилися публікації про корумпованість керівництва МВС і Луценка зокрема. У Верховній раді була створена слідча комісія, яка спочатку усунула, а з 1 грудня 2006 року звільнила Луценка з посади міністра. Після відставки він оголосив про створення опозиційного громадського руху "Народна самооборона".
З грудня 2006 року по березень 2007 року він був радником президента Віктора Ющенка. Починаючи з середини 2007 року по січень 2010 року Луценко займав пост міністра внутрішніх справ у другому уряді Юлії Тимошенко. Був звільнений Радою з третьої спроби в січні 2010 року, в той же день був призначений урядом першим заступником міністра внутрішніх справ і виконуючим обов'язки міністра.
У грудні 2010 року Луценко був заарештований за звинуваченням в розтраті держкоштів в особливо великих розмірах. Після майже дворічного слідства Луценка визнали винним і засудили до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна. У квітня 2013 року він був помилуваний указом президента.
17 червня 2014 року призначений позаштатним радником президента України Петра Порошенка.
У 2014 році на дострокових виборах до Верховної Ради Юрій Луценко балотувався за списками Блоку Петра Порошенко під №2. З листопада 2014 року - народний депутат Верховної Ради України VIII скликання. Голова фракції партії "Блок Петра Порошенко", член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
12 травня 2016 року президент України Петро Порошенко підписав указ про призначення Юрія Луценка на посаду Генпрокурора країни.
Луценко нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2006).
Юрій Луценко одружений. Його дружина Ірина Луценко є народним депутатом від фракції "Батьківщина". У подружжя двоє синів - Олександр (1989 р.н..) І Віталій (1999 р.н..).
На посаді Генерального прокурора України відомий протистоянням і взаємними звинуваченнями з Національним антикорупційним бюро України

ИСТОЧНИК:  ПРОКУРОРСКАЯ ПРАВДА  http://prokurorska-pravda.today 

Оставить комментарий

Новые сверху Старые сверху

От читателей

Вход